День 23. СИМФОНІЯ – 4 КАРТИНИ ЖИТТЯ

Вчора відвідала лекцію від Collegium Musicum, про яку анонсувала тут:

https://365daysclassical.wordpress.com/2014/09/04/%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-20-%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%BA-%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96-4-8-09-%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D1%96/ Одна почута річ, заставила мене задуматися… В кожній епосі музичної культури (Ренесанс-Бароко-Класицизм-Романтизм…) є найголовніший жанр, яких давав поштовх для розвитку або з “якого” виростали всі інші жанри музики. Цікава думка! Так в епоху Ренесансу – головним жанром була меса, в добу Бароко – опера, а в Класицизмі – симфонія.

Жанр симфонії – це справді еталон свого часу. Вона відображає починаючи від нових принципів формування оркестру (які актуальні до нині) до філософської думки того часу (не будемо занурюватися в тему, як діалектика Гегеля повпливала на розвиток сонатно-симфонічного циклу). Симфонія переважно складається з 4 частин, як чотирьох картин з життя людини: 1. протиставлення, боротьба двох полюсів, думок, конфлікт – як основа становлення людського життя; 2 – повільна, лірична, чуттєва, внутрішній світ людини, 3 – це танець, гра – зовнішня “маска” для суспільного життя; 4 – фінал, підсумок усіх життєвих явищ, образів, “масок”.

Зрозуміло, що жанр симфонії стає показовим для композиторів епохи класицизму: Гайдн має їх 104 (!!!), Моцарт – 41, Бетовен – 9. Сьогодні слухаємо останню 41 симфонію Моцарта і і вчимося сприймати симфонію, як розгорнуту історію життя… (і ніколи більше не плескаємо між частинами симфонії 🙂 ).